Поговори зі мною, тату!
Багатьом сучасним дітлахам ці рядки видадуться дивними, вони знають лише те, що батько вміє заробляти гроші, натомість спільні розваги та дитячі ігри його поведінці не властиві.
Колись – на війні, тепер – на роботі
Якось я разом із півторарічним племінником чекала біля супермаркету свого брата. “Тато, тато!”, – викрикував малюк, тільки-но на горизонті з’являвся хтось із чоловіків. Я казала, що це не його тато, а чужий дядя. “А можна подумати, хтось із дітей знає свого тата!..”, – раптом почула коментар жінки, яка стояла поруч. Побачивши мій здивований погляд, незнайомка пояснила, що сучасні татусі – надто зайняті, рідко бувають удома, тому малюки не встигають їх як слід розгледіти та запам’ятати.
Чимало мамів та дітей і справді жаліються на брак батьківської уваги. Дехто навіть вважає, що чоловіків діти не цікавлять: вони одружуються заради того, щоб бути поряд із коханими жінками, а не задля створення повноцінної сім’ї.
За словами психолога Дзвенислави Марцинишин, у тріаді чоловік – дружина – дитина жінка виконує роль голубки, яка доглядає дитя, а чоловік є опорою, займається облаштуванням гнізда. Так влаштований не лише наш, а й тваринний світ, а брак батьківської уваги – проблема дітей усього цивілізованого світу.
В одній із психологічних книжок розповідається про те, як маленька дівчинка бавиться з ляльками в “доньки-матері”. Коли у грі наставав ранок, вона ховала ляльку-тата під ліжко й лише ввечері, перед тим як усі вкладалися спати, витягала її. Часто причина відчуження від дітей не лише в надмірній зайнятості, а й у тому, що представники чоловічої статі морально не дозріли до батьківства. Як кохати жінку та поводитися з нею, їм відомо ще з підліткового віку, а ось що робити з дитиною – не знають. Багато татусів починають спілкуватися з нащадками, коли ті досягають підліткового віку, оскільки тоді з ними можна розмовляти як з дорослими. Представники сильної статі більше уваги приділяють другій або третій дитині, оскільки стають компетентнішими у справі батьківства. Саме з цієї причини за кордоном популярні спеціальні програми батьківства – бажано, щоб уже під час вагітності дружини майбутній татусь відчув дитину та усвідомив її роль у своєму житті. Після народження малюка важливо, щоб жінка змогла налагодити контакт між батьком та немовлям до того, як йому виповниться рік.
Якщо стосунки подружжя гармонійні та овіяні коханням, чоловік сприймає дитину через любов дружини до неї. Мати повинна давати малечі любов, а тато – відчуття безпеки та опори. В українському суспільстві роль виховання нащадків звикли перекладати на жіночі плечі, оскільки так склалося історично. Наші пращури пережили багато воєн: чоловіків не було вдома, і представниці чарівної статі звикли обходитися без них. Та батьки повинні пам’ятати, що, не спілкуючись із дітьми, вони порушують сімейну гармонію. Для хлопчика батько – це прототип чоловіка, якого він наслідуватиме, а для дівчинки – образ майбутнього супутника життя, за яким обиратиме “половинку”. Якщо батько випадатиме з поля зору, вони не матимуть прикладів для наслідування й шукатимуть їх на вулиці. За статистикою, Україна посідає шосте місце у світі за кількістю вихідних. Отже, час на дітей можна знайти. Добре запровадити в сім’ї традицію спільних вечер, під час яких усі зможуть обговорити події дня та обмінятися думками.
Звідки тато бере гроші?
За словами психолога Олексія Пивоваренка, більшість чоловіків за своєю природою схильні до логічного мислення. Такі татусі позбавлені емоцій, не можуть досконало співчувати та переживати, тому їм важко спілкуватися з дітьми. Та якщо малюка виховує лише мама, він розвивається однобоко. Роль батька є важливою від народження дитини, оскільки виховуємо нащадка до п’яти років, потім – лише перевиховуємо.
Якщо тато весь час зайнятий, варто час від часу брати дітлахів у відрядження або на роботу. Малюку не завадить знати, звідки тато приносить гроші та яким чином їх можна заробити.
Найкраще, що можна зробити для спілкування з сином або донькою, – допомогти їм із домашнім завданням. Просто гуляти, кататися на гойдалках або малювати – добре, але не так важливо. У кожного школяра виникають труднощі з навчанням, з цієї причини діти страждають, і підказки батьків – перша життєва підтримка.
Не варто ставитися до малюків надто суворо. Тілесні покарання призводять до брехні. Остерігаючись фізичної розправи, дитина боятиметься говорити правду та зізнаватися у своїх помилках.
Візьміть до уваги!
Вчені встановили, що інтелект на генетичному рівні дитині передає мама, натомість схильності та інтереси – від батька.
Починаючи з 6 років, батьківська роль для нащадка висувається на перший план.
Тато відіграє важливу роль у статевій ідентифікації малюка. Формування жіночих та чоловічих рис характеру відбувається до 6 років.
Важливо, щоб татусь захоплювався дочкою, наголошував, яка вона гарна. Тоді дівчинка не матиме комплексів стосовно зовнішнього вигляду, у неї вдало складатимуться стосунки з чоловіками.
Якщо дитина не любить батька, це означає, що у поведінці чоловіка проявляється неприйняття нащадка. Навіть якщо тато говоритиме правильні слова, його все одно видадуть тон, жести та ставлення до ситуації.
Опитування до теми
Скільки часу ви приділяєте своїм дітям?
Олександр Пономарьов, співак
Присвячую дітям увесь свій вільний час. Я вдома до 11-12-ї дня, і ці години належать моїм донькам та сину. Якщо не маю концертів, повертаюся з роботи близько восьмої вечора й до одинадцятої ще маю можливість поспілкуватися з дітьми. У вихідні також завжди відпочиваємо разом – ми з дружиною беремо малих на всі заходи. Ходимо також туди, куди вони просять. Дівчата надають перевагу льодовій та роликовій ковзанкам, полюбляють відвідувати кіно, а Сашко – комплекси з машинками та «стрілялками».
Максим Неліпа, телеведучий
Моєму сину – п’ять з половиною років. На жаль, мені не вдається приділити йому багато часу, але приблизно один раз на тиждень з’являється вихідний, який ми проводимо всією сім’єю. Їздимо в гості, де є інші діти, з якими він бавиться та гуляє, або відпочиваємо удвох – катаємося на санчатах, їздимо на риболовлю або влаштовуємо пікнік.
Андрій Кокотюха, письменник
Мені доводиться багато працювати, і єдине, що мене може відволікти в будь-який момент, – це проблема або запитання дитини. Заради неї я відкладаю роботу й вирішую те, що потрібно. У нас немає визначеного графіка або спеціального часу для спілкування, але я роблю все, аби син не вважав, що тата ніколи немає вдома. Те, що я працюю, – це також для нього, тому можу впевнено заявити, що весь мій час належить дитині.