Росія посварилася з 11 із 17 сусідів
15 Травня 2007, 14:45
Росія поступово опиняється в усе щільнішому недружньому оточенні. Нещодавні події в зв’язку з демонтажем Бронзового солдата в Естонії поповнили ряди “недобрих сусідів” РФ.
Тепер поганими можна назвати відносини з 11 з 17 країн, з якими межує Росія, пише газета Новиє ізвєстія. При цьому відносини псуються не тільки з тими сусідами, протиріччя з якими об’єктивно визначені, але і з тими, хто просто не згоден визнавати Росію великою державою.
При цьому лише з трьома з цих 11-ти країн – Японією, Китаєм і Норвегією протиріччя визначені якими-небудь об’єктивними історичними обставинами. Так, Росія не збирається віддавати Японії чотири спірних острови Курильської гряди, а Японія завзято продовжує вважати їх своїми Північними територіями. Аналогічна причина конфлікту в Росії з Норвегією. Тут не поділена водна акваторія Баренцева моря. З Китаєм прикордонні суперечки Росія останніми роками врегулювала, причому не на свою користь, віддавши Китаю півтора острова на ріці Амур. Джерело конфлікту тут – нерівномірність заселення прикордонних територій двох країн. З російського боку кордону проживають близько 10 млн. осіб, з китайської – більше 100 млн. осіб, причому на китайській території населення зростає, а на російській – скорочується.
Інші спірні сусіди Росії – це колишні республіки СРСР, а також Польща – колишній союзник з Організації Варшавського договору. Протягом минулого року сильні суперечки виникли в Росії з Грузією. Спочатку Росія заборонила імпорт грузинських вин і мінеральної води Боржомі, потім справа дійшла до депортації грузинів і транспортної блокади.
Відносини з Україною і Білоруссю за останні роки також стрімко погіршилися. У першому випадку це відбулося після конфлікту навколо розділу Чорноморського флоту і втручання Росії в протистояння між кандидатами в президенти Віктором Ющенком і Віктором Януковичем. В результаті Росія підвищила Україні ціну на газ, а Україна зробила одним із пріоритетів своєї політики вступ до НАТО. З Білоруссю Росія формально з 1994 року будує союзну державу . В реальності економічна інтеграція двох країн провалилася. Єдиної валюти і єдиних податкових законів немає. Більше того, цього року з автомобілістів двох країн на митниці стали стягувати податок за користування дорогами іншої держави. А коли нинішньою зимою Росія підвищила Білорусі ціни на газ, білоруська сторона у відповідь збільшила плату за транспортування через свою територію, що призвело до тимчасового припинення експорту нафти в Європу. Зараз Росія стоїть перед необхідністю будувати нафтопровід в обхід свого західного сусіда, який ще нещодавно вважався самим вірним союзником.
Відносини з країнами Балтії в Росії із самого початку були зіпсовані через те, що Росія була правонаступником СРСР, що прибалти сприймали не інакше як країну-окупанта. Періодично прибалтійські політики піднімали питання про те, щоб стягнути з Росії збиток за окупацію. При цьому називалися суми в десятки мільярдів доларів. А Латвія один час намагалася одержати Питаловський район Псковської області, яким володіла з 1920-го по 1940 рік. У 2005 році країни підписали договір про кордон, і наразі питання вичерпано. Однак латвійські шпроти не пускають у Росію через перевищення норм бензопірену. Заборонила Росія й імпорт м’яса з Польщі під приводом його невідповідності ветеринарним нормам.
Політолог Дмитро Орєшкін сказав НІ, що нинішня російська ідеологія – це спроба домогтися реваншу і відновити велику державу. Але, за його словами, “у Росії немає того, що могло б її зробити центром притягання і геополітичного впливу – могутньої і різноманітної економіки”. Громадяни колишніх радянських республік хочуть жити “як у Німеччині, а не як у Смоленській області”, тому “всі орієнтуються на Захід”. А Росії залишається лише обмежувати імпорт товарів місцевого виробництва і підвищувати ціни на енергоносії.
Директор Інституту країн СНД депутат Держдуми Костянтин Затулін заявив, що “не слід шукати друзів серед сусідів”. “Це країни, які переживають період становлення своєї незалежності, і серед них логічно шукати добичу, а не друзів”, – уточнив він. Коментуючи ж дії російської влади, Затулін говорить, що “відбувся різкий перехід від байдужності до своїх інтересів до їх відстоювання”, а сама незалежність пострадянських республік “уже є актом волевиявлення не на нашу користь”.
Серед пострадянських республік гарними можна назвати відносини лише з Вірменією, що залежить від постачань російських енергоносіїв і присутності російської військової бази в Гюмрі, а також із усіма середньоазіатськими республіками. Дмитро Орєшкін говорить, що це показово для нинішньої російської політики, коли “на європейському фланзі ніде успіхів немає, а на східному з режимами типу Туркменбаші в нас непогано”. За його словами, тяжіння цих країн до Росії пов’язане з їхньою відносною нерозвиненістю.
Однак поки Росія є країною, куди приїжджають. Голова комітету Держдуми зі справ СНД Андрій Кокошин учора заявив, що Росія повинна залучати трудових мігрантів у першу чергу “із країн, з якими складаються дружні відносини”. Так у Росії з’являється ще одна зброя – міграційна. А в сусідів – ще один привід для образ, зазначає видання.