живучи довгий час у львові я побачив що більшість знас доїзджєючих прохадять наступні етапи любові до львова
етап перший: щойно прибувший
цей етап самий коротший, характерезується призвичаюванням до кепських доріг, навчанням переходити дорогу де і коли попало, ну і звичайно початкове дослідження цього міста
етап триває десь від місяця до року
етап другий: назву його ВАУ
у пацієнтів після довгого гуляння по львову складається враження що вони його люблять і що кращого місця/міста в світі не існує, пацієнт з захопленням розказує друзям, які бувають у львові наїздами або ніколи не були, яке воно класне, які тут класні кавярні/книгарні ітд ітп, пацієнт постійно десь лазить ходить на концерти на зустічі з "митцями"
короче у доїзджєючого ейфорія
етап триває від року до дохуа
етап третій: претворення доїзджєючого у львівянина
етап третій починяється тоді коли паціент починає стикатись з там не обосновано високим галицьким рагулізмом з боку львівських чиновників, і тут вся любов до міста зникає і виникає єдине бажання нахер переїхати з цього клятого міста в іншу місцевість а ще краще в іншу країну
етап триває дооовго