Параска

Параска грала на п’янійніні,як єй казалось Полонєз Огінського, сильно розгойдуючись то влєво, то вправо, пошті касаючись мощной, нє по годам развітой для 17-лєтньої дівчини грудьой. Кругла тубарєтка на гвинті була полностю абсорбована масівним задом Параски так шо здавалось, шо Параска сидить на шпильці і, розгойдуючись, хоче себе ше більше насадити на шпильку або зіскочити з неї.
… ліріческая часть скінчилась і Параска, як вчила іі учітєльніца Людміла Федорівна, раптом нервово-емоционально, підскочила на тубарєткі, тим самим освободившись од шпильки, і влупила свома могучими ручищами по клавшах “там-та-тата-тата”, там-тата та-тата”.


Перестрашенні ворони з гучним карканням повідіталм з сусідніх дерев. Пацюк Гринь, заверещав від страху у стайні, а малий Параски брат Орко відкрив пащеку і зовсім не в тональність заверещав.
До хати скочив зденервований Параски тато з сокирою в руках. З громлвим прізивом Чінгачгука-великого Змія він вперіщив сокирою по П’янійніні, яку терпів аж 6 років, і возмущенвєм, що худоба не кормлегна, гній у стайні по коліна, а та корова тутка си балі грає.
Відірвати однак Параску від пораненої п’яноніні було не так легко. Параска грудьою накрила інструмент як алєксандр Матросов амбразуру.
Параска верещала голосніше за зголоднілого пацюка зі стайні. Гуси з качками відповідали тому дуетові.
Але татові терпець урвався вкінець. Він відірвав Параску від іі укоханоі пяниніни і зачав волочити чорну скриню з бренькотінням на смітник з хати.
Параска втративши рівновагу разом з триногою тубарєткою гуптулась на підлогу освободіаши з задниці округле сідєніє.
Від падіння Параски кльош, який баба Маруня, подарувала татові на весілля, що стояв недотоканий подібно святому апостолу всі роки на креденсі дзинькнув і впав на підлогу.
Робився на дрібні кавалки.
Навіть це не зупинило розгніваного батька.
П’янаніна боком лежала на купі сміття за парканом. Осінній листопадовий дощ змивав з чорних боків іі тіла рештки Полонеза Огінського.
У залі на підлозі вила, наче поранене білуга, Параска.
На другий день, Параска вписала у свій днєвнік:

«Ещё вчера ты верила в прекрасное будущее с ней, а сегодня ты живёшь прошлым, и не понимаешь, зачем тебе настоящее…»

 

текст написаний Philip Germansderfer