бу-га-га (перший мій віршик)

бу-га-га (перший мій віршик)

*************
Ранок прийшов
І я відкрив очі
Усміхнувсь я до себе
Себе похвалив
Собі я сказав:
” Ну що козаче
готовий ти битися знову!”
Піднявся я з ліжка
До ванни дійшов
У дзеркало глянув
І знову сказав:
” Ого-го і мармиза ж у тебе,
нічого я швидко лад у ній наведу!”
Вийшовши з ванни про себе подумав
” Здалось би й поїсти чогось.”
Сніданок придумав
Звичайний студентський сніданок:
Чайок з пиріжком.
Поснідавши Богомданим сніданком
(Вибачаюсь за повторення слів)
Пора й одягатись в далеку дорогу
Для того щоб гризти науки граніт.
Прийшовши у стіни рідного ВУЗу
Я знову подумав:
” ПОЧАЛОСЬ!!!”
( І знову подумав:
” Що це зі мною
щось дуже багато думок.
Невже Я захворів
Чи може не те Я щось з’їв!” )
Прийшов я на пару
посидів і думка майнула
(певно все-таки з’їв)
” Навіщо прийшов я сюди
чому мені вдома не спалось
Чому всякі вар’яти
знущаються з нас?”
Посидівши іще на декількох парах
Зрозумів, що марно прийшов я сюди
Та вирішив всеж досидіти
бо ж скоро ОБІД.
А ось і обід
(святеє для спудея діло)
Закинув у себе десяток сосисок
Запив все галоном води.
Подумав: ” Боже не все так погано
Як здавалося, позитив у всьому можна знайти!”
(усетаки на повен живіт і світ наш миліш)
А далі наче прорвало мене
потягло філософствути.
Філософські думки небуду писати
Не для друку вони
Скажу лише: багато там лайки було
І Дон-Кіхотом прикинувся Я
І владу Я лаяв, і викладачів.
Та все це пусте
попереду лаба іще.
Відсидів я лабу
(на диво зробив я її.)
Пора вже додому
на подвиги нові.
Прийшовши додому
побачивши хату
і кількість народу у ній
Подумалось “ОЙ! Нарізуй звідси скоріш!”
Наскоро придумав собі підвечірок
(з підручних продуктів й води, тобто чаю)
Спитавсь “Чи довго народ ще буде сидіть?”
Одержавши відповідь подумалось
“Та ну вас усіх!”
Пішов в туалет подумати трішки
Куди б це податись, кого віднайти?
Подумавши й відкинувши нульові варіанти
Розв’язок знайшовся один
Звичайно до неї, до тої краси.
Слова нерозходяться з ділом
Пішов я туди.
Провів гарно вечір, додому пора.
Прийшов я додому, а там красота
нікого нема, і лише сусіди тихо храплять.
Послідую ж і я їхнім шляхом
розстелю своє ліжко і тихо засну.
ЩОБ ЗАВТРА ПРОКИНУТИСЬ І…
(див. початок сторінки!!!)

17-18.01.2004 (Вночі я писав, музу свою лапав)